Атлас (місячний кратер)
Атлас | |
Названо на честь | Атлант |
---|---|
Місце розташування | LQ05d |
На небесному тілі | Місяць |
Вертикальна глибина | 2050 м[1] |
Діаметр | 88,1 км[2] |
Атлас у Вікісховищі |
Координати: 46°44′24″ пн. ш. 44°22′48″ сх. д. / 46.74000000002777711° пн. ш. 44.38000000002777767° сх. д.
Кратер Атлас (лат. Atlas) — добре помітний ударний кратер у північній частині видимого боку Місяця, що лежить на південному сході від Моря Холоду. Назву присвоєно Джованні Річчіолі на честь міфологічного героя Атланта й затверджено Міжнародним астрономічним союзом у 1935 році. Кратер Атлас разом із кратером Геркулес утворює добре помітну пару в північно-східному квадранті Місяця. Утворення кратера належить до пізньоімбрійської епохи[3].
Кратер лежить у гористій місцевості. На заході від нього розташовується кратер Геркулес; на півдні кратери Ерстед, Цефей та Франклін; на південному сході кратери Шевальє, Шакборо, Гук; на півночі кратер Келдиш. На північному заході до кратера прилягає сателітний кратер Атлас E (див. нижче), який є залишками набагато давнішого, ніж сам Атлас, кратера[4]. Селенографічні координати центру кратера 46°44′ пн. ш. 44°23′ сх. д. / 46.74° пн. ш. 44.38° сх. д., діаметр 88,1 км[5], глибина 2050 м[6].
Кратер має крутий терасоподібний внутрішній схил, верхня частина якого обвалилася, утворивши гостру кромку. Вал кратера полігональної форми, масивний, окремі піки мають висоту до 3300 м[3]. Висота валу над дном чаші кратера становить 2650 м, над навколишньою місцевістю — 800 м[7], об'єм кратера приблизно 7200 км[7]. Дно чаші кратера нерівне, горбисте, з більшим альбедо, ніж у навколишньої місцевості.
У чаші кратера є система борозен, названа на ім'я кратера. У південній і північній частинах чаші помітні темні плями, які, можливо, являють собою пірокластичні відкладення. У північній і північно-східній частинах кратера — безліч невеликих кратерів з темним гало, можливо, утвореним вулканічною діяльністю. Місце центрального піка займає циркулярне скупчення невисоких пагорбів заввишки до 900 м[3], яке, можливо, є залишками центрального кратера. Склад центральних пагорбів — габро-норито-троктолітовий анортозит із вмістом плагіоклазу 85—90 % (GNTA1) та анортозитові габро (AG)[3]. На північ від центру кратера відходить невеликий хребет. Морфологія кратера, мабуть, пояснюється тим, що лава не прорвалася в кратер, а призвела до підняття та розтріскування дна чаші кратера. Темні плями, згадані вище, можливо пов'язані з місцями локального прориву лави.
На сході від кратера лежить невеликий безіменний кратер з яскравою с��стемою променів, який має неофіційну назву «Компаньйон Атласу».
У кратері Атлас спостерігалися швидкоплинні місячні явища як зміни виду темних плям на дні. Зокрема, про такі явища повідомляв Генрі Пікерінг у 1891 році під час спостережень за допомогою 13-дюймового телескопа в Арекіпській обсерваторії. Проте слід зауважити, що Генрі Пікерінг був прихильником паранаукової теорії про існування на Місяці органічного життя, і ці погляди підірвали його репутацію як професійного астронома.
- Сателітний кратер Атлас А включений до списку кратерів із темними радіальними смугами на внутрішньому схилі Асоціації місячної та планетарної астрономії (ALPO)[8].
-
Знімок зонда Lunar Orbiter-IV.
- Список кратерів на Місяці
- Місячний кратер
- Морфологічний каталог кратерів Місяця
- Планетна номенклатура
- Селенографія
- Мінералогія Місяця
- Геологія Місяця
- Пізнє важке бомбардування
- ↑ Westfall J. E. Atlas of the Lunar Terminator — Видавництво Кембриджського університету, 2000. — ISBN 0-521-59002-7
- ↑ Gazetteer of Planetary Nomenclature — МАС.
- ↑ а б в г Описание кратера на сайте The Moon-Wiki (англ.). Архів оригіналу за 30 травня 2018. Процитовано 13 грудня 2022.
- ↑ Кратер Атлас на карте LAC-27 (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 11 червня 2020. Процитовано 2 грудня 2019.
- ↑ а б Справочник Международного Астрономического Союза. Архів оригіналу за 3 грудня 2019. Процитовано 2 грудня 2019.
- ↑ John E. Westfall’s Atlas of the Lunar Terminator, Cambridge Univ. Press (2000). Архів оригіналу за 18 грудня 2014. Процитовано 18 вересня 2012.
- ↑ а б Lunar Impact Crater Database. Losiak A., Kohout T., O’Sulllivan K., Thaisen K., Weider S. (Lunar and Planetary Institute, Lunar Exploration Intern Program, 2009); updated by Öhman T. in 2011. Archived page.
- ↑ Перечень кратеров с темными радиальными полосами Ассоциации лунной и планетарной астрономии (ALPO) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 3 грудня 2013.
- Цифровий фотографічний атлас місяця.
- Фотографи�� кратера и его окрестностей на сайте Lunar Picture of the Day. Архів оригіналу за 7 лютого 2016.
- Знімки з борту Аполлона-13, Аполлона-16.
- Кратер Атлас на карті LAC-27.
- Селенологічна карта кратер краєвид.
- Volcanism within floor-fractured Atlas crater. L.Gaddis, BRHawke, T.Giguere, S.Klem, JO Gustafson, SJLawrence та JDStopar. Astrogeology science center, US geological survey, Flagstaff, AZ; Univ. Hawaii, Honolulu.
- Andersson, LE, і EA Whitaker, NASA Catalogue of Lunar Nomenclature, NASA Reference Publication 1097, October 1982.