Sd.Kfz. 234

Броньовані колісні машини почали виготовлятися в Німеччині після закінчення Першої світової війни, оскільки на них не поширювалися обмеження Версальського договору. Sd.Kfz. 234 належав до серії ARK (тип позначення шасі) і був наступником більш раннього Sd.Kfz. 231/232/233 (8-rad), який належав до серії GS.

Бойовий досвід швидкохідних, важких колісних розвідувальних машин під час перших вторгнень Вермахту в Польщу та Францію вразив німецьких військових чиновників, але вказав на деякі недоліки в існуючих конструкціях. Таким чином, у серпні 1940 року було розпочато новий проект бронеавтомобіля, який включав кілька уроків із власних зовнішніх операцій Вермахту. Найновіший варіант Büssing-NAG Sd.Kfz. 232, а саме Sd.Kfz. 234 був розроблений пізніше того ж року. Він повинен був мати монококове шасі з вісьмома колесами та двигун з повітряним охолодженням для використання в Північній Африці.

Шасі були виготовлені компанією Büssing-NAG у Лейпциг-Варені, тоді як броньовані кузови були надані Deutsche Edelstahlwerke з Крефельда, а башти компанією Daimler Benz у Берліні-Маріенфельде та Шихау з Ельбінґа, з двигунами від Ringhoffer-Tatra-Werke AG з Несельсдорфа.

Перші випробування прототипу почалися приблизно в липні 1942 року. Через проблеми з надмірним шумом першого двигуна була розроблена друга модель, Tatra 103. Бронеавтомобіль мав вісім коліс і міг швидко змінювати напрямок завдяки поверненому проти руху, другому сидінню водія. Трансмісія мала шість передніх і задніх передач із тягою через вісім коліс. Потужність забезпечував дизельний двигун Tatra 103 з повітряним охолодженням. Sd.Kfz. 234 був першим і єдиним німецьким бронеавтомобілем, який використовував дизельний двигун повітряного охолодження. Спочатку це було задумано як тимчасове рішення, доки двигун не буде перероблено для кращої роботи в суворішому тропічному кліматі, однак цього не сталося, і тому Tatra 103 використовувався до кінця виробництва.

Першою і, можливо, найвідомішою версією броньовика була Sd.Kfz. 234/2; Авто мало башту, озброєну 5 cm L/60 гарматою, яка спочатку використовувалася легким танком VK 16.02 Leopard. Він вироблявся з кінця 1943 до середини 1944 року. Цей варіант був замінений у виробництві другою версією, Sd.Kfz. 234/1, яка мала простішу, відкриту башту (Hängelafette 38), озброєну гарматою 2 cm KwK 38; її виготовляли з середини 1944 до початку 1945 року.

Sd.Kfz. 234/3, що випускався одночасно з 234/1, служив допоміжною машиною для розвідувальних бронеавтомобілів. Мав відкриту надбудову, в якій встановлювалася короткоствольна гармата 7,5 cm K51 L/24. Ця гармата призначалася для боротьби з «легкими» цілями. Однак при використанні снаряда з порожнистим зарядом пробивна здатність перевищувала пробивну здатність гармати 5 cm L/60. Цей варіант випускався з середини 1944 до кінця 1944 року, перш ніж перейти на виробництво 234/4.

Останнім виробленим варіантом був Sd.Kfz. 234/4, який замінив гармату L/24 на 7,5 cm L/46 PaK 40. Це була ще одна спроба підвищити мобільність цієї протитанкової гармати, однак шасі 234 було максимально розтягнуте у своїх можливостях. Цей варіант випускався з кінця 1944 року до завершення бойових дій у 1945 році.

Тривала розробка двигуна означала, що кампанія в пустелі закінчилася до того, як при��ув 234, але він, тим не менш, виявився корисним на Східному та Західному фронтах. Він був досить грізним, але випущених машин було небагато, перш ніж його замінили на простіший Sd.Kfz. 234/1 (8-rad) з 20-мм гарматою (2 cm KwK 30 L/55) в 1944 році. Sd.Kfz. 234 зазвичай використовувався парами, один був оснащений комплектом радіозв'язку великого радіусу дії, а інший мав лишень радіо маленького радіусу дії. Бронеавтомобіль із радіо великого радіусу дії можна було впізнати за великою зірчастою антеною з лівого боку машини.

Деякі джерела припускають, що Sd.Kfz. 234/2 використовувався наступними бойовими частинами:

• Танкова навчальна дивізія - 25 машин
• 2-га танкова дивізія (не плутати із 2-гою танковою дивізію Ваффен-СС «Дас Райх») - 25 машин
• 1-ша танкова дивізія Лейбштандарте-СС «Адольф Гітлер» - 16 машин
• 20-та танкова дивізія - 16 машин
• 7-ма танкова дивізія - невідома кількість
• 13-та танкова дивізія - невідома кількість
• Бранденбурзька танкова гренадерська дивізія - 2 машини видані в січні 1945 року

Були чотири основні варіанти:

• 234/1 - 1 x 2 cm KwK 38 L/55 автоматична гармата, 1 x 7,92 мм кулемет MG 42. Ця конструкція мала башту з відкритим верхом. Виготовлено близько 200.

• 234/2 — 1 x 5 cm KwK 39 L/60 гармата, 1 x кулемет MG 42. Використовував повністю закриту башту, розроблену для легкого танка VK 16.02 Leopard. Передня частина башти була захищена 30-мм (1,2 дюйма) бронею під кутом 20° від вертикалі. Борти та задня частина мали 10-міліметрову броню під кутом 25°, а верхня частина була 10-міліметровою (0,39 дюйма). Манжета гармати була заокруглена і мала товщину від 40 до 100 мм (1,6-3,9 дюйма). 101 така машина була побудована між вереснем 1943 і вереснем 1944.

• 234/3 — 1 гармата K51 L/24 калібру 7,5 см у надбудові з відкритим верхом, яка замінює башту. 88 таких машин побудовано між червнем і груднем 1944 року.

• 234/4 — 1 гармата PaK 40 L/46 калібру 7,5 см у надбудові з відкритим верхом, яка замінює башту. 89 машин побудовано між груднем 1944 і березнем 1945.